БРУСНИ́ЦЯ, і, ж.

1. бот. (Vaccinium vitis-idaea L.). Напівкущова вічнозелена рослина.

2. збірн. Ягоди цієї рослини. Був початок серпня; в тайзі достигали кедрові горіхи і визрівала червона брусниця (Донч., III, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.

Брусниця, ці, ж. Раст. Vaccinium Vitis Jdaea L. ЗЮЗО. I. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 102.

брусни́ця (зменшене — брусни́чка) — напівкущова лісова вічнозе­лена рослина, а також ягоди цієї рослини; росте в Поліссі, Карпа­тах, у хвойних лісах Лісостепу України; використовується у на­родній медицині. Так запишалася густа брусниця, Що в ній заплу­тавсь навіть сонця слід (О. Ющен­ко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 56.