БРУСЛИ́НА, и, ж.

1. бот. (Evonymus europaea L.). Переважно кущова рослина, що має промислове значення: з неї добувають гутаперчу, а з деревини роблять шевські дерев’яні гвіздки. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини (Морд., І, 1958, 56).

2. збірн. Ягоди цієї рослини. Так уже хотілося Тарасові чимсь Катрусі прислужитися — сам він наламав калини і бруслини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.

Бруслина, ни, ж.

1) Раст. a) Evonymus europaeus. Вх. Пч. II. 31. б) Evonymus verrucosus. Анн. 142. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини. Морд. Оп. 31. См. Бруселина.

2) Вода изъ подъ точила. См. Бруслини.

3) Окалина, шлакъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 102.

брусли́на — перев. кущова рос­лина, що має промислове значення; з неї добувають гутаперчу, а з деревини — шевські цвяхи; вико­ристовується також у народній медицині. Дим йшов у вивід і заплуту­вався сивими клубками в густій лі­щині та бруслині (І. Нечуй-Ле­вицький); Так дуже хотілося Тарасові чимось Катрусі прислужи­тися — сам він наламав калини і бруслини (О. Іваненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 56.