БРУСЛИ́НА, и, ж.
1. бот. (Evonymus europaea L.). Переважно кущова рослина, що має промислове значення: з неї добувають гутаперчу, а з деревини роблять шевські дерев’яні гвіздки. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини (Морд., І, 1958, 56).
2. збірн. Ягоди цієї рослини. Так уже хотілося Тарасові чимсь Катрусі прислужитися — сам він наламав калини і бруслини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 1. — С. 241.
Бруслина, ни, ж.
1) Раст. a) Evonymus europaeus. Вх. Пч. II. 31. б) Evonymus verrucosus. Анн. 142. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини. Морд. Оп. 31. См. Бруселина.
2) Вода изъ подъ точила. См. Бруслини.
3) Окалина, шлакъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 102.
брусли́на — перев. кущова рослина, що має промислове значення; з неї добувають гутаперчу, а з деревини — шевські цвяхи; використовується також у народній медицині. Дим йшов у вивід і заплутувався сивими клубками в густій ліщині та бруслині (І. Нечуй-Левицький); Так дуже хотілося Тарасові чимось Катрусі прислужитися — сам він наламав калини і бруслини (О. Іваненко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 56.