БРУНЬКУВА́ТИ, у́є, недок. Викидати бруньки. Ластівки летять. Брунькують клени (Криж., Срібне весілля, 1957, 86); Німі дерева тихо, урочисто брунькували (Гончар, І, 1954, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.

Брунькувати, ку́ю, єш, гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 102.