БРУДО́ТА, и, ж.

1. Бруд, грязь. Брудота в хаті.

2. перен. Те саме, що бруд 2. Підлоту, самолюбство і брудоту Ти здалека добачуєш [добачаєш] достоту (Фр., XI, 1952, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 241.