БРОНЗОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Набувати кольору бронзи; виділятися бронзовим кольором. Сидять [діди] вечорами тихими… Бронзовіють високі чола (Мал., І, 1956, 337); Очі його ще дивилися по-селянськи наївно, на обличчі бронзовіла засмага виноградників і ланів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 239.