БРО́НЗОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до бро́нза 1; // Зробл. з бронзи. — Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні. дівчата (Н.-Лев., IV, 1956, 383); Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми (Вишня, І, 1956, 302).

2. Який має колір бронзи; золотисто-коричневий. Гаряче світло грало на запеченому бронзовому виду Олександри, обливало темні бронзові руки (Коцюб., І, 1955, 61); Гафійці років вісімнадцять-дев’ятнадцять. Це міцна чорноброва дівчина з бронзовим засмаглим обличчям (Збан., Любов, 1957, 275).

◊ Бро́нзовий вік — період в історії людства, коли поряд з кам’яними були поширені вироби з бронзи. Бронзовим віком називають наступну за мідним віком епоху. В цей час у виробництві знарядь праці та зброї, крім каменю, застосовували бронзу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 85); Як відомо, на берегах і на островах [Дніпра] жили люди кам’яного і бронзового віків (Коцюба, Нові береги, 1959, 139); Бро́нзова хворо́ба, мед. — хвороба надниркових залоз, що викликає бронзове забарвлення шкіри.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 239.