БРО́НЗА, и, ж.

1. Сплав міді з оловом, алюмінієм та іншими металами. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Шевч., II, 1953, 271); З часом люди.. пізнали різні метали, бронзу, мідь, залізо (Фр., IV, 1950, 117).

2. Художній виріб з такого сплаву. О росяні квіти на тому кургані! — Ми їх назбирали у чистому полі, Ми їх опустили на бронзу поволі (Нагн., Вибр., 1957, 92); // збірн. Тут кілька музеїв, скрізь чудовий мармур, бронза (Коцюб., III, 1956, 267).

3. перен. Колір, подібний до кольору такого сплаву. Вечірнє сонце обливало їх бронзою заходу (Кучер, Чорноморці, 1956, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 239.