БРИЛА́СТИЙ, а, е. Укритий брилами; з брилами. Колгоспи.. сіяли кукурудзу по переораній бриластій поверхні (Соц. твар., 3, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 236.