БРИ́ЖИТИСЯ, иться, недок.
1. Укриватися брижами, утворювати дрібні хвилі. Вряди-годи по ній [воді] пропливе запізнілий човен, і вона соромливо брижиться (Ле, Ю. Кудря, 1956, 158); Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Сміл., Сад, 1952, 274).
2. Укриватися зморшками, складками. Лоб [Леонтія] дрібненько брижиться над руденькими бровами (Вол., Місячне срібло, 1961, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 234.