БРИДЛИ́ВО. Присл. до бридли́вий. Ярема бридливо потиснув плечима (Кач., Вибр., 1947, 209); Ворожі трупи.. лежали по всьому узгір’ю. Ясногорська бридливо обминала їх (Гончар, І, 1954, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 234.