БРИГАДИ́РСТВО, а, с. Посада бригадира (в 1 знач.); коло його обов’язків. На цю заяву Василь.. доводив, що йому рано думати про бригадирство (Ю. Янов., II, 1954, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 234.