БРЕХА́ЧКА, и, ж., зневажл. Те саме, що бреху́н, бреху́нка. Паллант і сам був зла брехачка (Котл., І, 1952, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 233.

Брехачка, ки

1), об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Гол. IV. 445. Старая собачка панськая брехачка. Котл. Ен. VI. 16.

2) ж. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 97.