БРЕ́ЗКЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. бре́зклий. І тільки тепер впадає в очі несвіжий колір обличчя і передчасна якась брезклість (Коз., Сальвія, 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 232.