БРЕДНЯ́, БРИДНЯ́, і́, ж. Безглузді думки; химери. Усе бредня, що люде [люди] кажуть (Номис, 1864, № 5323); Бридня!..а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить (Шевч., II, 1953, 22); Сам я Чоловік, і я не хочу Переказувати бридню (Л. Укр., IV, 1954, 145); Я й здумала, невже ж то все бредня, про що нам потай говорили люди? (Рильський, Марина, 1944, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 232.