БРА́ТЧИК, а, ч.

1. Член товариства, компанії; товариш. — Нащо ж ти п’єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирний, II, 1954, 162); — Слухайте, братчики! — говорить з дерева Ведмідь. — Ідуть уже, йдуть наші вороги! (Фр., IV, 1950, 89).

2. Член братства (в 1 знач.). Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків (Фр., XVI, 1955, 428); // Член козацької Січі; січовик. — А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом? (Коцюб., І, 1955, 365); Єдиною надією [посполитих] були братчики з Низового війська Запорізького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51).

3. іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. Ремісники [на Україні в XVIII ст.] об’єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками (Іст. УРСР, І, 1953, 315).

4. діал. Братик. Боками попри дорогу бімсуть [біжать] її дві менші сестрички і братчик (Черемш., Тв., 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 231.

Братчик, ка, м.

1) Братъ. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. І. 13. Було там багато нашого братчика.

2) Членъ братства (церковнаго и пр.) Чуб. ІІІ. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862, IX. 47.

3) Членъ січі. Понаходило таки чимало братчиків-січовиків. Стор. МПр. 60.

4) Мн. Раст. Melampyrum nemorosum. Вх. Пч. II. 33. См. Братік, братко, брат.

5) Братчик і сестричка. Раст. Viola tricolor. Вх. Пч. II. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 95.

бра́тчик —

1) (ж. бра́тчиця) член братства (у першому знач.), това­риства, компанії. Громада зібралась на цвинтар на мед, що титар і братчики по старому звичаю нава­рили к празнику (І. Нечуй-Левицький); Часто виділи його [отця] Анастасія братчики вночі, ідучого тихо, як тінь (І. Франко); Я перша братчиця в дівочім братстві (Леся Українка);

2) член козацької Січі, козацького товариства (звідси спо­лучення — брат-това́риш); січовик. Понаходило таки чимало братчиків-січовиків (О. Стороженко);

3) одноплемінник, представник того самого або спорідненого народу (зазвичай уживається з гумором або іронічно). В дяку вам, непевні діти, Ваші братчики любі Всю іс­торію освіти Загребли цілком собі! (П. Грабовський — тут, зверта­ючись до українців та їхньої істо­рії, поет має на увазі росіян); Бо вже як наш братчик, українець, гне з себе дурня, верзе так, мов у нього в голові вилами укладено, то вже й жди, що він самого розумного у ре­шеті повозить та з нього ж ниш­ком собі поглузує (Д. Мордовець);

4) взагалі товариш, приятель, од­нодумець (спочатку як переносне, також іронічно). Ой Божечку ми­лосердний, що маю робити, Тяжко мені без братчиків на сім світі жити (пісня); А Чіпка знов засів, п п’є та гуляє з братчиками (Панас Мирний);

5) член братчини (див. бра́тчини 2);

6) у множині — див. брат-і-сестра́;

7) брат (уживається як пестливе або фамільярне) Братчику мій любий, вечеряй ти з нами (Ю. Фесолович).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 54-55.