БРАТВА́, и́, ж., збірн., фам. Товариші, друзі. Козаков вів свою лобату братву, що вміла на бігу рвати фашистські підметки (Гончар, І, 1954, 396); — Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 227.