БРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття. — Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь (Котл., І, 1952, 169); Колись божились та клялись, Братались, сестрились зо мною (Шевч., II, 1953, 152); [Руфін:] Значить, він не може ні з ким брататись, тільки панувати або ворогувати (Л. Укр., II, 1951, 363); Братався друг, як з братом брат. Від Приазов’я до Карпат (Мал., II, 1956, 103).

2. Припиняти воєнні дії і обмінюватися між собою знаками дружби (про солдат ворожих армій). "Братайтеся, солдати ворожих армій! До братання на фронті закликає солдатів більшовицька партія та вождь, товариш Володимир Ілліч Ульянов-Ленін…" (Смолич, Мир.., 1958, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 227.

Брататися, таюся, єшся, гл. Брататься, дружиться, входить въ дружбу. При добрій годині й чужі братаються, при лихій годині й свої цураються. О. 1861. IV. 94. Н. п. Батько мій не братався з панами. Лебед. у. Того ж батька, такі ж діти, — жити б та брататься. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 93.