Про УКРЛІТ.ORG

брама

БРА́МА, и, ж. Великі ворота, переважно при монументальних спорудах. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Шевч., II, 1953, 337); Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в’їзду (Фр., V, 1951, 383); Біля високої брами Морського заводу вже стояв гурт жінок і дітей (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 226.

Брама, ми, ж.

1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. І. 71.

2) «Опушка изъ сафьяна, плиса (вольвета) или смушка». Вас. 155. См. Брам. Ум. Брамка, брамочка. Чуб. V. 896.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 92.

бра́ма — великі ворота, перев. при монументальних спорудах; золота брама — казкові царські во­рота, пор. у Марка Вовчка: «Вашу дівчину мов за золоту браму зачи­нено». І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Т. Шев­ченко); А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся до­волі (А. Чужбинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

вгору