БОЯ́РИНЯ, і, ж., іст. Жін. до боя́рин 1. І намальовані боярині з дітьми були єдиними слухачами й свідками туги молодої дівчини (Н.-Лев., IV, 1956, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 225.