БОЯГУ́ЗЛИВО. Присл. до боягу́зливий. Вікторія.. гукала, щоб бігли на поміч Іра, Люся, Женя. А вони чомусь раптом боягузливо зникали (Хижняк, Тамара, 1959, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 224.