БО́ТИ, ів, мн. (одн. бот, а, ч.).
1. Зимове взуття, яке носять поверх черевиків. Ніна скинула шубку, боти (Донч., V, 1957, 355); // Високі калоші (переважно гумові). Промивальники [паровозів] в гумових ботах з брандспойтами в руках метушились і кричали (Донч., І, 1956, 418).
2. заст. Чоботи з короткими халявами. Та на козаку боти, та на козаку нові (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 223.