БОСОВИ́ЛО, а, ч., зневажл. Босяк. Розплющую очі, аж коло мене босовило стоїть (Тесл., Вибр., 1950, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 222.