БО́СО. Присл. до бо́сий. Ось чути тихі-тихі кроки, немов хтось.. ходить босо (Фр., VII, 1951, 133); // у знач. присудк. сл., рідко. Уже й посіли [рибалки] навколо, І спогадів струмок тече. Що їм і босо, їм і голо, І в люту зиму гаряче (Мал., І, 1956, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 222.

Босо нар. Босыми ногами. Чуб. IV. 225. Ходить босо. ЕЗ. V. 179. Ум. Босенько. Бігай босенько, — тепер тепло. Полт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 90.