БОРІ́ДКА, и, ж.

1. Зменш. до борода́. Шовкова борідка, та розуму рідко (Укр.. присл.., 1955, 252); Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43); Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (Коцюб., II, 1955, 428); Він тряс своєю рідкою борідкою, схожою на кущик тирси (Донч., І, 1956, 117).

∆ Ца́рська борі́дка — те саме, що Нічна́ красу́ня (див. красу́ня). Між городиною в Бондарихи жартовлива [жартівлива] рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (Вас., II, 1959, 195).

2. спец. Мичка, щітка на нозі у коня.

3. Шпеник, виступ у ключі. Марко взяв один з ключів, затиснув його в лещата і почав підпилювати борідку (Мик., II, 1957, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 218.

Борідка, ки ж?.

1), Ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Греб. 362.

2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. Сим. 24. Шух. І. 175.

3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). К. МХ. 24.

4) = Бородиця 4. Гол. Од. 36.

5) — царська. Раст. Mirabilis jalapa L. Анн. 217. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі. Левиц. І. V. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 87.