Про УКРЛІТ.ORG

борозна

БОРОЗНА́, и́, ж.

1. Довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом. Вона знялася з місця й побігла борозною через город (Н.-Лев., III, 1956, 338); Мавка сіла в борозні над стернею і похилилась у смутній задумі (Л. Укр., III, 1952, 239); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг і стояв у лахмітті, — зразу видно, що наймит (Головко, II, 1957, 11); * Образно. Немовби в життю [житті] того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна, якою відорано його минуле від теперішнього (Фр., IV, 1950, 284); Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! Ти он яку практику маєш за плечима, а ми ще тільки першу борозну йдемо! (Гончар, III, 1959, 324).

2. перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка. Лице [Химине] жалібно кривиться, і сльози мимохіть котяться тими борознами, що поорало на виду довголітнє лихо (Коцюб., І, 1955, 88); Думи мужицькі провели борозни на чолі в кожного (Головко, І, 1957, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 219.

Борозна, ни, ж. Борозда. Чуб. V. 341. Старий віл борозни не псує. посл. ум. Борозенька. Грин. ІІІ. 660, борознонька, борозна. А я жита не жала, в борознонці лежала. Гол. І. 311. Ти будеш, молода дівчино, жито зажина?пи, я буду у борозках лежати. Мет. 365.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 88.

вгору