БОРДЮ́Р, у, ч.

1. Облямівка по краях тканини, шпалерів і т. ін.

2. Смуга зелених насаджень, яку вирощують для прикраси з обох боків доріжки, по краях майданчиків і т. ін. За аркою починалась алея з широким бордюром квітів по обидва боки (Панч, Ерік.., 1950, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 217.