БОР¹, у, ч. Хімічний елемент, що входить до складу деяких мінералів. Бор порівняно мало поширений у природі (Заг. хімія, 1955, 560).

БОР², а, ч. Сталеве свердло, що застосовується у зуболікарській справі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 217.

Бор, ру, м. Раст. a) Setaria viridis Beauv. ЗЮЗО. І. 136. б) — зілля. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 86.