Боняк, ка, м. Раст. Tagetes patula. Вх. Пч. II. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 86.

Боняк = Буняк — половецький хан, що згодом зробився міфічною постаттю, яка уособлювала жор­стокість, підступність; літописний «безбожний», «шолудивий», «хижак»; за переказами, ворожбит, ві­щун, вовкулака (останнє перепові­дає й Іпатієвський літопис), демон смерті, кістяк-людоїд.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 49.