БОНДАРИ́ХА, и, ж., розм. Жінка бондаря. Бондариха ходила у місто на звідини (Козл., Ю. Крук, 1957, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 216.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
БОНДАРИ́ХА, и, ж., розм. Жінка бондаря. Бондариха ходила у місто на звідини (Козл., Ю. Крук, 1957, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 216.
Бондариха, хи, ж. = Бондарка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 85.