БО́КОМ, присл. Не прямо, а боковою частиною. Побіг старий не просто — боком І ввесь од радості згорів (Котл., І, 1952, 152); Він ліг боком і лежав тихо (Мирний, І, 1954, 321); Економ насунув шапку і якось боком просунувсь крізь юрму (Коцюб., II, 1955, 82); Іти можна лише боком, виставляючи плече вперед (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 213.

Боком нар. Бокомъ. боком ті то вилізе. Сильно за это поплатишься. Фр. Пр. 55. Боком сі держит від мене. Сторонится меня. Фр. Пр. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 83.