БОЖИ́СТИЙ, а, е, рідко.

1. Те саме, що бо́жий. Тепер я сам, як день божистий, Сиджу, співаю акафісти (Фр., XIII, 1954, 46).

2. Те саме, що боже́ственний 1. [Голос покликача судового:] Зволив божистий цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 211.