БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.

1. Психічнохвора, божевільна людина.

2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Погана справа!.. Лихий поніс, його туди, до тих божевільців (Коцюб., І, 1955, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 211.