бо́жде́рево = бі́жде́рево —

1) на­родна назва граціоли, або аврану лікарського, багаторічної трав’я­нистої рослини родини раннико­вих, яка в народі ще називається лихома́нковою траво́ю, жовчинце́м, благода́ткою; поширена на всій те­риторії України, росте по вологих місцях, цвіте в червні-вересні; ши­роко використовується у народній медицині;

2) тільки бі́жде́рево = бо́же де́рево = бі́ждерев (зменше­но-пестливе — бі́ждерево́чок)— народні назви полину польового, багаторічної трав’янистої росли­ни, в молодому віці опушеної, пізніше — голої (родини айстрових, або складноцвітих); рослина поширена по всій території України, цвіте у липні-вересні; широко ви­користовується в народній медицині; за повір’ями, відганяє нечис­ту силу, тому тримали пучечки рослини в хаті, а дівчата вплітали в коси (у весняних хороводах, на Івана Купала); біждерев (біждере­во) несе в собі міфологічний сю­жет; в одній з карпатських коля­док рослина виступає складником тройзі́лля (див.) поряд з м’ятою та барвінком; це тройзілля виросло з посіяного попелу трьох дівчин, убитих злою мачухою за те, що не зуміли встерегти золотої ряси на коноплях: «Та з нас ся вродить трояке зілля: перше зілейко — біждеревочок; друге зілейко — крута м’ята; третє зілейко — зелений барвінок. Біждеревочок — дівкам на кісочок; крутая м’ята — хлоп­цям на шап’ята; зелений барві­нок — дівчатам на вінок».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 47.