БОДА́Й, част.

1. Уживається переважно при дієслівних формах для вираження побажання; щоб, хай, нехай. — Бодай він сього не діждав! І бодай йому так тяжко і важко було, як мойому [моєму] серцю (Кв.-Осн., II, 1956, 443); Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули (Шевч., II, 1953, 20); — Бодай тії вороги Покопали до ноги! (Н.-Лев., II, 1956, 439).

2. Уживається в допустово-обмежувальному значенні; хоч би, хоч. Коли перестанеш брехати бодай собі самому? (Коцюб., II, 1955, 266); Праця над речами далекими й чужими.. заспокоїла його, приносячи йому бодай на хвилину забуття (Фр., VI, 1951, 254); В першу мить спала думка сховатися бодай би в оцих панських ровах (Ле, Ю. Кудря, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 210.

Бодай сз. Дай Богъ, о если бы, — то же, что и богдай. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили! Н. п. Бодай тебе грець зламав! Ном. Бодай тебе, бодай вас! Употребляется въ видѣ добродушнаго неодобренія, порицанія. Бодай тебе: який ти дурний! Ном. А бодай вас, та цур же вам. Шевч. Бодай не казати. Лучше бы не говорить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 80.