БОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути богом. — Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати (Гжицький, Опришки, 1962, 234); — І дідько хотів богувати! — сміливо поглянули економісти на Солуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 210.