Про УКРЛІТ.ORG

богомольний

БОГОМО́ЛЬНИЙ, БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який вірить у бога, старанно виконує релігійні обряди, багато молиться; побожний. Наділив її бог розумом, вона й богобоязлива, і богомольна (Кв.-Осн., II, 1956, 79); Був собі чернець і такий богомільний (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.

вгору