БОГОВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до боговідсту́пник. — Так їй і треба, боговідступниці (Донч., III, 1956, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.