БОГОБІ́ЙНИЙ, а, е, діал. Богобоязливий. З цим богобійним різником, що наскрізь пропахся овечим лоєм, старий Хаджі вічно мав справи (Коцюб., І, 1955, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.