БОГОБУДІВНИ́К, а́, ч., іст. Прихильник або послідовник богобудівництва. Боротьба Леніна проти лікві даторів, одзовістів, махістів і богобудівників дістала гарячу підтримку в партійних організаціях Росії (Біогр. Леніна, 1955, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 209.