БОГАДІ́ЛЬНЯ, і, ж. У дореволюційний час — благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей. — Напитував я для вас місця в богадільні вже давненько (Н.-Лев., IV, 1956,348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 208.