БО́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бо́вкати 1 і звуки, утворювані цією дією Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб., І, 1955, 121); Солдат Гордій.. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Юхвід, Оля, 1959, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 206.