Про УКРЛІТ.ORG

бобиль

БОБИ́ЛЬ, я́, ч.

1. тіст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (Іст. СРСР, І, 1957, 112).

2. розм. Безпритульна, одинока людина. — Підсусідками будете, якщо ви одружені, а якщо ви парубки або бобилі — живіть собі у пахолках на здоровая (Тулуб, Людолови, II, 1957, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.

вгору