БО1, спол. Уживається звичайно на початку підрядного речення, а іноді — після першого слова підрядного речення в знач. тому що, через те що і т. ін. Не крути, бо перекрутиш (Номис, 1864, № 5868); Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені (Шевч., II, 1953, 54); Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Л. Укр., І, 1951, 48); Стежка вигиналась знаком питання, бо треба було обминати вишню.. і розбитий навколо неї квітник (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51).
БО2, част.
1. спонук. Уживається переважно при дієслівних формах наказового способу та інших, близьких їм значенням словах. — Галю! Галю! послухай-бо, — промовив менший брат, — слухай-бо, мама принесла чоботи (Вовчок, І, 1955, 291); — Дивіться. Дивіться-бо! — крикнув Колісник, упираючи очі на середню дівчину (Мирний, III, 1954, 272).
2. підсил. Уживається при питальних займенниках, прислівниках, дієсловах дійсного способу та ін. у знач. же (ж). Іде та.. зупиняється раз у раз, наче його хто пита щохвилинки: "Чий ти парубок, чий парубок у чоботях, чий-бо ти?" (Вовчок, І, 1955, 292); Багато радощів, але ж бо й праці! (Л. Укр., І, 1951, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.