БЛЯША́НКА, и, ж. Посуд — банка або коробка з бляхи. Бляшанки, підплигуючи на возі, дзвеніли (Коцюб., І, 1955, 226); Батько відкрив бляшанку з консервами (Донч., IV, 1957, 25); Самородній поклав у гумову шлюпку ацетиленовий ліхтар і бляшанку з бензином (Ткач, Моряки, 1948, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.

Бляшанка, ки, ж.

1) Жестянка.

2) Мѣра для водки: осьмушка. Брацл. у. Випив пів бляшанки. Рудан. І. 68. Випий, Іване, бляшанку, а за дві заплати. Фр. Пр. 180. Ум. Бляшаночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 77.