БЛЮ́ДО, а, с. Широка посудина, в яку кладеться або насипається страва. На полицях блищав золотий та срібний посуд: полумиски, здорові блюда, кубки (Н.-Лев., III, 1956, 302); Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку (Мирний, IV, 1955, 363); Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею (Мик., II, 1957, 290); Добре засмажені зайці, підпливши жиром, лежали на фарфоровому блюді (Шиян, Гроза.., 1956, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 204.