БЛЮ́ДЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до блю́дце 1. Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (Н.-Лев., III, 1956, 45); Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (Собко, Звич. життя, 1957, 126).

◊ На блю́дечку піднести́ (пода́ти і т. ін.) — готове піднести (дати і т. ін.). — То що ж, може, партійна організація на блюдечку подасть цьому нерозгаданому сфінксові [Преображенському] свою згоду? (Ле, Міжгір’я, 1953, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 204.