БЛЮВА́ТИ, блюю́, блює́ш, недок. Мимовільно викидати з шлунка через рот спожитий продукт харчування. При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин.. В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові (Фр., VIII, 1952, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 204.

Блювати, блюю, єш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 76.