БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. — Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (Н.-Лев., II, 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 203.