БЛОХА́, и́, ж.

1. Безкрила маленька комаха — паразит тварин і людей. Бігають маленькі собачки та вичісують бліх (Коцюб., III, 1956, 412); Спали в сінях на долівці, встеленій луговою травою і полином (щоб не кусалися блохи) (Тют., Вир, 1964, 267).

2. Маленький жучок з коротким яйцевидним тілом — шкідник сільськогосподарських рослин. Конопляна блоха зимує в дорослій стадії у верхньому шарі грунту або в залишених на коноплищах рештках конопель (Шкідн. поля.., 1949, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 202.

Блоха, хи, ж.

1) Блоха, Polex irritors. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40.

3) — консисторська. Консисторскій чиновникъ. Св. Л. 134.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 75.

блоха — безкрила кровосисна маленька комаха — паразит тва­рин і людей; «нечиста» комаха, котру треба нищити, бо «чим мен­ша блоха, тим дужче вкусить», «блоха кусає, а за що — не знає»; за народною прикметою, «коли багато бліх улітку, то добре вро­дить гречка»; символізує нечисте сумління, тому кажуть: «Єсть і в нього блохи, да нікому вигнати».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 42.