БЛОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до блокува́ти. Німеччина була блокована англійським флотом, що позбавляло її можливості ввозити з-за кордону продовольство й сировину (Нова іст., 1957, 148); // у знач. прикм. Тяжко боровся блокований Ленінград (Кучер, Чорноморці, 1956, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 202.